З історії розвитку засобів вимірювань

… продовження статті

З історії розвитку засобів вимірювань

Пальці, мабуть, були першим рахунковим приладом людини.

Частини людського тіла і зараз служать мірами довжини.

В англійській системі заходів ми і зараз бачимо фут, а адже це довжина ступні людини (food англійською  – ступня). Довжина фута була уточнена з введенням такої одиниці довжини, як шток. Це “довжина ступенів 16 осіб, які виходять з храму oт заутрені в неділю”. Ділячи довжину штока на 16 рівних частин, отримували середню довжину ступні, бо з церкви виходили різні люди різного зросту. Довжина фута “усталилася” в розмірі 30, 48 см.

Англійська ярд теж пов’язаний з розмірами людського тіла, але вже конкретної особи – короля Англії Генріха I (1101 р): це відстань від кінчика носа цього монарха до кінця середнього пальця витягнутої їм вперед руки. Більш романтична версія, що ярд – довжина меча цього ж короля. Ярд = 0,9144 м. Всім знайомий дюйм (по-голландськи duim – це великий палець). Багато хто стверджує, що за дюйм була прийнята довжина другого суглоба великого пальця руки людини. Швидше за все це не так, швидше за це ширина великого пальця. Прикладіть свій палець до лінійки і Ви переконаєтеся, що розміром дюйма (25,4 мм) відповідає саме цей параметр пальця.

Довжина дюйма була уточнена в Англії, де в 1324 р королем Едвардом II був встановлений “законний дюйм”, що дорівнює довжині 3-х ячмінних зерен, вийнятих із середньої частини колоса і приставлених один до одного своїми кінцями. Прихильність англійців до ячмінним зернам видно  в спробі визначити з їх допомогою і фут. Вони домовилися вважати геометричним футом ширину 64-х ячмінних зерен (ширина зерен більш стабільна).

Розглядаючи давньословянські заходи, ще раз переконуємося в тому, що розміри людського тіла послужили прототипами для різних заходів і, в першу чергу, мір довжини. Це наші сажені, п’яді, вершки (верх пальця)

… Але про це пізніше.

Серед національних заходів, що знаходять застосування і в наш час, ми можемо відзначити одиницю “лок’ть” (лікоть) Болгарії і “аршин” (що по-перському теж лікоть) Югославії.

У багатьох країнах не відмовилися від милі, але ж це тисяча (лат. Milia – тисяча) подвійних людських кроків. Ми спеціально ілюструємо справедливість твердження: “Людина – міра всіх речей”, але у наших предків були і інші цікаві способи вимірів.

У слов’ян, наприклад, була міра довжини – “вершать каменю” – кидок каменем, “перестріл” – відстань, яке пролітала стріла, випущена з лука.

Відстані вимірювалися і так: “Печенегія відстояла від хозар на п’ять днів шляху, від алан на шість днів, від Русі на один день, від мадярів на чотири дні і від болгар дунайських на півдня шляху”. У старовинних російських грамотах про дарування землі можна прочитати: “Від цвинтаря на всі боки на бичачий рев”, тобто на відстані, з яких ще можна почути рев бика. У інших народів відзначають аналогічні заходи – “коров’ячий крик”, “півнячий крик”. Мірою могло бути і час “поки закипить котел води”. Естонські моряки можуть і зараз сказати, що до берега ще “три трубки” (час на викурювання набитих тютюном трубок). “Гарматний постріл” – теж міра відстані. В Японії у свій час не знали підков для коней і взували їх солом’яними підошвами, звідси з’явилася міра відстані – “солом’яний черевик” – відстань, на якому цей черевик зношувався.

Продовження статті